Пам’ятник Слави

На честь Полтавської битви в Полтаві в 1778 році на вулиці Мостовій (зараз вул. Соборності) поруч з Воскресенською церквою був споруджений цегляний потинькований обеліск колоноподібної форми. Обеліск мав конусоподібне завершення. Увінчане кулею та двома сидячими фігурами в давньоримських тогах. В постамент обеліска була вмонтована мідна дошка з вигравійованим зображенням Полтавської битви роботи петербурзького гравера-художника Патрикія Балабіна (1734-1765). Наприкінці XVIII ст. у зв’язку зі спорудженням дзвіниці Воскресенської церкви обеліск знесли, а мідна гравійована дошка передана на зберігання до Воскресенської церкви. Нині експонується в музеї історії Полтавської битви.

27 лютого 1802 року було створено Полтавську губернію. Губерніальне місто потребувало перебудови відповідно до його нового статусу. Перший архітектор М. Амвросимов розробив план забудови Полтави, за яким новим центром міста стала колишня Торговельна площа за межами фортеці. Кругла у плані, вона була забудована по колу адміністративними будівлями. Її домінантою став пам’ятник Слави, встановлений у геометричному центрі площі на місці перетину осей восьми радіальних вулиць і головних осей симетрії всіх розташованих по периметру споруд.

Пам’ятник спорудили до 100-річчя Полтавської битви, але відкриття відбулося 27 липня 1811 року. Проєкт розробив М. Амвросимов, взявши за зразок колону імператора Трояна у Римі. Ескізи архітектора розглянув у Петербурзі професор Академії мистецтв Тома де Томон, який вніс деякі корективи до проєкту (удосконалив пропорції з урахуванням місцезнаходження пам’ятника на великій за розмірами площі, забудованої невисокими спорудами). Усі бронзові прикраси для п’єдесталу та колони виконав скульптор Ф. Щедрін за консультаціями Ф. Гордєєва, І. Мартоса, Г. Угрюмова.  Відливання й карбування бронзових деталей здійснив майстер Академії мистецтв В.Єкимов. Чавунні деталі  колони відлили на Луганському чавунно-ливарному заводі під наглядом інженера-механіка Москвіна, котрий потім керував у Полтаві їх монтажем. Гранітні частини для постаменту привезли з  кар’єрів міста Кременчука і містечка Келеберди. Загальне керівництво зведенням пам’ятника здійснював архітектор М.Амвросимов, доповнюючи робочі креслення й удосконалюючи окремі елементи монумента.

Пам’ятник являє собою чавунну колону висотою 10,7 метра і діаметром до двох метрів, встановлену на двоступінчастому постаменті з полірованого лабрадориту. Уступчастий постамент із вмурованими біля основи 18 чавунними гарматами, жерла яких виставлені назовні, нагадує фортецю. Увінчує колону капітель, утворена з великого пальмового листя, на ній чавунна півсфера, на якій встановлений позолочений орел із розпростертими крилами і вінком у дзьобі, зверненим у бік історичного поля битви. Висота фігури орла – 2,11 м, розмах крил близько 3 м. На вертикальних площинах гранітного п’єдесталу колони з двох боків розміщені бронзові горельєфні композиції з різного виду зброї і прапорів. На двох інших площинах п’єдесталу розташовані бронзові прикраси у вигляді згорнутих у кільця змій. У середині кілець написи: з одного боку – «Червня  27-го 1709 року», а з іншого боку – «Завершений 1809 року». По зовнішньому краю стилобату встановлені чавунні решітки у формі мечів, звернених вістрями вниз, – символ спокою після бою.

Пам’ятник занесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України національного значення, охоронний номер 160010-Н.

monument_of_glory_3
DSCN1971
monument_of_glory_4
monument_of_glory_5
DSCN1974
DSCN2012
DSCN2014
DSCN1996
DSCN1983